Друга річниця Іловайського котла!

Я похований під Іловайськом. Пам’ятайте-бо , люди, про це! Я боровся, як міг,не здавався, щоб прорвати вороже кільце. Не вдалося рубіж подолати, і моєї немає вини. Я навіки зостанусь солдатом у пекельному вирі війни. Який день все чекав на підмогу з бойовим командиром своїм. Я тримався, як міг, із облоги не судилося вийти живим. В « Іловайськім котлі» я загинув, як героя мене пом’яніть. Залишаю вам, люди, країну, захищайте її і любіть. Не віддайте до рук супостата найріднішої в світі землі! Не забудьте простого солдата в материнських обіймах її.

Зустріч факельної ходи "За мир в Україні"

Україно Тобі 25!

Ще крок до перемоги, мій народе, Один лиш крок, але який важкий!.. Нема шляхів широких до свободи, Лише тернисті і вузькі стежки. Ще подих до омріяного волі!.. А поки задихаються в димах Твої калини, верби і тополі, Твої багряні маки у житах... А поки кров'ю скроплена землиця Щодень палає в лютому вогні І роздирає грізна блискавиця Блакить небес. І гинуть у борні Твої сини за правду незбориму, Бо голос крові праведний не вщух! Під обстрілами в гіркотинні диму Гартується незламний їхній дух. Ще крок до перемоги, ще лиш подих, Одне зусилля – хай і надважке – До справжньої свободи, мій народе, Бо згине зло лукаве й нетривке!

День Конституції України!

" Небесні подарунки"

Випускний бал!

З шкільного найріднішого порогу,
З найкращої юнацької весни
У добрий час, у світлу путь-дорогу
Благословляємо вас, доньки і сини!
І хлібом-сіллю радо проводжаєм,
Щоб вам жилось в достатку і теплі.
Ми від душі вам, діточки, бажаєм
Любові, миру, щастя на землі!

Останній дзвінок

І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій клас? не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними. Незабаром пролунає для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі, незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!