Всесвітній день поезії

 „Поезія – це завжди неповторність,
 Якийсь безсмертний дотик до душі”
                                     Л. Костенко

     Всесвітній день поезії  проголошений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Вперше цей день був відзначений 21 березня 2000 року в Парижі. 
    Метою встановлення дати Генеральною конференцією ЮНЕСКО було привернути увагу суспільства до поетичної спадщини та необхідності звернення до неї у виховній та просвітницькій діяльності. Генеральний директор  ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив : „Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу – це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості”.     
     Цей день відзначають щорічно. Нові видання, виставки, поетичні конкурси, виступи поетів повертають нас у світ слова, що пробуджує в душі найкращі почуття.
    На книжкових виставках шанувальники поетичного слова знайдуть збірки відомих українських поетів, познайомляться з творчим доробком сучасних авторів.
    Тож запрошуємо всіх бажаючих переглянути  і поринути у чарівний  світ Поезії.

Ліна Костенко - поет для епохи

   Цьогоріч веідомій  поетесі Ліні Костенко - виповнюється 85 років.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.
   Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.
Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток.
   Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
   Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

    Бібліотека - філія села Джурин запрошує ознайомитись із творчістю поетеси великого масштабу.

Районний конкурс читців до 201-річниці Т.Г.Шевченка

 

Щороку бібліотечна спільнота Чортківської РК ЦБС вшановує пам’ять великого генія, пророка, у творчості якого закладений генетичний код нашої української нації.

У ці дні слово Тараса  Шевченка особливо важливе, Бог послав нам таку велич, як Тарас, щоб забули , що таке страх. Чи думали ми, що цю волю у ХХІ столітті прийдеться боронити ціною життя наших молодих хлопців? Наших героїв?

Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас – слава,

 І воля святая!

Районний конкурс Шевченківської поезії відбувся у читальній залі центральної бібліотеки, який об’єднав бібліотечну спільноту району. Відкрила конкурс начальник відділу культури та туризму, національностей та релігій РДА Галина Чайківська. 

Учасники читань намагалися торкнутися цієї виняткової реальності, якою жив Тарас, і яка золотою ниткою через Майдан, через чисту жертву Небесної Сотні відкриває нам можливості нового сьогодення. Переможець конкурсу – завідуюча бібліотекою – філіалом села Ридодуби Чомко Наталія увійшла у програму районного літературно-мистецького свята «І лине над землею святеє пророчеє слово Кобзаря».

Сьогодні творчість Кобзаря, кожне його слово падає на наші душі, щоб прорости добірним зерном любові до України, свого народу.

    Завідуюча бібліотекою-філіалом села Джурин прийняла участь у районному конкурсі читців Шевченківської поезії, який проходив у   центральнійї книгозбірні.

 

Текст із блогу Чортківської ЦБ.

Книжки, від яких неможливо відірватися

На офіційній сторінці Видавничого дому «Києво-могилянська академія» у фейсбуці, ми попросили наших шанувальників назвати книжку, від якої неможливо відірватися. 

Ось що з цього вийшло (списком):

1. Максим Кідрук «Бот»
2. Джейн Остен «Гордость и предубеждение»
3. Альбер Камю «Чума»
4. Рей Д. Бредбері «Кульбабове вино»
5. Еріх Марія Ремак «Чорний обеліск»
6. Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»
7. Стефан Цвейг «Амок»
8. Давид Гроссман «С кем бы побегать»
9. Джеймс Джойс «Улісс»
10. Гурницька Наталія «Мелодія кави у тональності кардамону»
11. Кейт Аткінсон «Злочини майбутнього»
12. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» 
13. Теодор Драйзер «Дженні Герхардт»
14. Роман Іваничук «Торговицяю
15. Іван Франко «Лель і Полель»
16. Марія Матіос «Нація»
17. Джоан Роулінг «Гаррі Поттер»
18. Володимир Лис «Маска»
19. Роджер Желязни «Князь Світла» (в ін. перекладі — «Лорд світла») 
20. Мариам Петросян «Дом, в котором…» 
21. Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (пер. Н. Заболоцкий) 
22. Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері» 
23. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея»
24. Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка»
25. Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
26. Діани Сеттерфілд «Тринадцята казка»
27. Патрік Зюскінд «Парфумер: Історія одного вбивці»
28. О. Печорна «Грішниця»
29. Віктор Гюго «Знедолені»
30. Дж. Селінджер «Над прірвою в житі»
31. Эрик-Эммануил Шмит «Малые супружеские злодеяния»
32. Эрик-Эммануил Шмит «Оскар и Розовая дама»
33. Віктор Гюго «Труженики моря»
34. Ярослав Мельник «Телефонуй мені, говори зі мною»
35. Ґабрієль Ґарсія Маркес «Сто років самотності»
36. Марія Матіос «Солодка Даруся» або «Драма на три життя»
37. Умберто Еко «Маятник Фуко»
38. Умберто Еко «Ім'я рози»
39. Володимир Лис «Століття Якова»
40. Кейт Аткинсон «Преступления прошлого»
41. Кен Фолетт «Стовпи землі», «Світ без кінця», «Загибель гігантів»
42. Еріх Марія Ремак «На Західному фронті без змін»
43. Ґреґорі Девіда Робертса «Шантарам»
44. Ніна Фіалко «Дві обручки»
45. Стівен Кінг «Дівчинка, яка любила Тома Гордона»

Бібліотека - філіал села Джурин запрошує у подорож книжковими лабіринтами!

Вчені радять - читайте паперові книги!

   Норвезькі дослідники стверджують, що при читанні з електронних носіїв, людині важче зрозуміти і запам'ятати сюжет твору.

Вчені з університету Ставангера дали 50-ти читачам 28-сторінковий розповідь Елізабет Джордж. Половина мала Kindle для читання, а решта - книжку в м'якій обкладинці. Учасників потім попросили згадати аспекти історії, включаючи об'єкти, персонажів, обстановку. 

    Норвезькі дослідники стверджують, що при читанні з електронних носіїв, людині важче зрозуміти і запам'ятати сюжет твору.

Вчені з університету Ставангера дали 50-ти читачам 28-сторінковий розповідь Елізабет Джордж. Половина мала Kindle для читання, а решта - книжку в м'якій обкладинці. Учасників потім попросили згадати аспекти історії, включаючи об'єкти, персонажів, обстановку. 

    Дослідження показало, що якщо такі фактори, як співпереживання героям, занурення в історію і розуміння читачем оповіді були відносно схожі, Kindle читачі були «значно гірше», коли їх попросили передати події історії в правильному порядку.

Автор спостереження Anne Mangen: «Коли ви читаєте на папері, ви можете відчути пальцями купу сторінок, зростаючих зліва, і зменшуються справа». Також Mangen, на підставі результатів іншого експерименту, говорить про те, що норвезькі підлітки краще розуміють текст з паперу, а не на цифрових пристроїв.

Раніше, вчені Прінстона з'ясували, що записування від руки набагато ефективніше, ніж друкування на ноутбуці.

  Джерело: http://econet.ru/articles/54045-uchenye-sovetuyut-chitayte-bumazhnye-knigi

Михайло Вербицький - творець гімну України

   4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника. Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років.

Михайло Вербицький – священник, композитор - автор музики до українського національного гимну “Ще не вмерла Україна”. Народився

Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський.
Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї. Музичну освіту Михайло здобув цу дяківській школі у Перемишлі (офіційна назва школи – Дяко-Учительський інститут). Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному хорі Собору Івана Хрестителя. За його словами, дяківська школа була для нього консерваторією в мініатюрі, а каеудральний хор дорівнював добрій опері – так гарно співали. 

   Михайло Вербицький —автор музики до українського національного гимну “Ще не вмерла Україна”. У кожного з нас своя доля. Так і у пісні. Ось короткий життєпис цього національного гимну. І ось у львівському журналі “Мета” № 4,1863 рік, появився патріотичний вірш поета з Бориспіля поблизу Києва — Павла Чубинського — “Ще не вмерла Україна”.
   Цей вірш припав М. Вербицькому до вподоби як своїм високопатріотичним змістом, так і легкістю форми. Спочатку М. Вербицький представив цю пісню як солоспів і сам виконав її
на сходинах гімназійної “Громади” в Перемишлі. А щоб усі члени “Громади” могли цю патріотичну пісню бадьоро співати, то він зробив з неї хорову композицію. Урочисто виконали
цей хоровий твір уперше в Перемишлі в день празника Св. Івана Хрестителя — 1-го липня 1864 року.

    Багатогранний талант Михайла Вербицького розвивався і розцвів у лоні української Церкви в Перемишлі. Власне, Перемишль став осередком української хорової музики в Галичині. Катедральний хор Собору Івана Хрестителя, славетна дяківська школа, гімназійне товариство “Громада” — ось те цілюще джерело, з якого черпав натхнення і снагу до праці отець Михайло Вербицький. Надруковано текст цієї пісні з нотами вперше у Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою “Кобзар”. Він до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя — молитві і пісні — служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

«Чарівна мушля»

         

Як часто, холодними осінніми вечорами, ви згадуєте про літо, сонце, море … Напевно, у вас десь лежать морські камінці або мушлі. Їм можна знайти чудове застосування — зробити якусь оригінальну саморобку, яка буде нагадувати про море. Морські хвилі приносять безліч цікавих предметів, що можна використовувати для виробів. Це круглі, блискучі, строкаті, гладкі камінчики; різноманітні за своєю формою й кольорами черепашки — від витягнутих, як палички, до широких і плоских, немов блюдця.А щоб було цікавіше, можна їх розфарбувати акриловими фарбами (вони після висихання не змиваються водою). Із черепашок, завдяки різноманітності їх форми, можна виготовити безліч виробів. Це можуть бути фігурки тварин і казкових героїв, цікаві квіти, дерева.

В рамках проекту програми «Бібліоміст» при бібліотеці-філії с.Джурин створено клуб за інтересами «Чарівна мушля», керівником якого є завідувачка книгозбірні Оксана Спринська.

Працювати з мушлями мене не вчили. Але й сама не знаю, звідки взялося таке бажання до цієї справи, — каже Оксана Спринська — Втім, моє хобі знайшло своїх шанувальників. І навіть є бажаючі опанувати таке ремесло. Члени клубу завдяки мережі Інтернет мають можливість розширити простір спілкування, почерпнути нові ідеї для творчого розвитку.