Мій Джурин – земля квітуча, моєї Батьківщини рідний край

 

Як не любить той край, де вперше ти побачив

Солодкий дивний світ, що звав життям,

Де вперше став ходить і квіткою неначе

В його теплі зростав і усміхався квітам.

 (В. Бичко)

          Бібліотека села Джурин сьогодні  є  нетільки  джерелом  інформації, але  і  куточком  де  можна  поспілкуватися, зустрітися з однодумцями,  поринути  в   чарівний  світ  поезії,  пізнати  історію  свого  народу.

         Краєзнавча робота залишається одним із основних напрямків діяльності бібліотек, особливо сільських. Більшість заходів, які ми проводимо в бібліотеці, мають краєзнавчу тематику, багато з них спрямовано на популяризацію історії українського народу, його культури і мови.

в бібліотеці організовано книжкову виставку «Моє село – окраса України.

Це часточка моєї Батьківщини».

         Зусиллями бібліотекаря  одна із кімнат книгозбірні стилізована під українську світлицю, де зібрано вишиті скатертини, рушники, одяг, предмети побуту

          Відновити історію сім’ї, повернутися обличчям до її забутих традицій, звичаїв, залучити до прадідівських ремесел, навчити дбайливо ставитись до природи,  пам’яток історії і культури краю, мови, літератури, фольклору, народної творчості – ось основне завдання краєзнавчої роботи, над чим і працює бібліотека.

 

Літо в бібліотеці – свято щодня

Канікули! Літо… Липень… Ти відпочиваєш, подорожуєш, цікаво та весело проводиш час. ЛІТО!!! - пора теплих сонячних днів, розваг, відпочинку з друзями. Вільний час – його влітку так багато! Цінуймо його та використаймо з користю. А які книжки ти прочитав? Жодної? Оце так! Можливо ти не знаєш, що в бібліотеці влітку надзвичайно цікаво?
             Приходьте, відпочивайте, приймайте участь у бібліотечних заходах. Читайте!    Хто ж краще за бібліотеку зможе влітку допомогти дітям не тільки корисно провести час за книгою, але ще й повеселитися, Тут все літо можна брати книги, безкоштовно користуватись послугами Інтернет-центрів, переглядати з друзями улюблені кінострічки, малювати, гратися і ще багато чого.
         До послуг наших користувачів книжкові дитячі виставки.

Візьміть на замітку, ви можете прийняти участь у:

- екскурсії «Дім, де живуть книги»

- конкурсі малюнків «Намалюй свої канікули»

- конкурсі «Умілі руки не знають спокою»

Щодня для вас:

-         безкоштовний доступ до Інтернету,

-         чати з однолітками «On-line тусовка»

    Пам’ятайте!   Канікули в бібліотеці цікаві, корисні та незабутні.

Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги

Biblioteka Crb

Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
Протягом попередніх 24 років, незалежна Україна відзначала 9 травня День Перемоги за усталеним радянським/російським зразком. Святкування за цим (пост)радянським зразком не відповідали історичній пам’яті українського народу і загальноєвропейським традиціям, призводили до ігнорування трагічних сторінок ІІ світової війни, закріплювали в свідомості культ війни. Результатом цього стало домінування історичних міфів, перманентне протистояння в суспільстві та посилення впливу Російської Федерації на громадське та політичне життя в Україні.
Завдяки Указу Президента «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» та Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».
Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги включає в себе:
– переосмислення подій ІІ світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
– рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін);
– перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.
Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.
Гасло – “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”

Учень Михайла Грушевського-уродженець села Джурин

    Іван-Юліян Володиславович Шпитковський - історик, педагог, громадський діяч.    Народився 16 травня 1880 року у с. Джурин Чортківського району. Доктор історії (1934)., дійсний  член НТШ (1930), Богословського  наукового товариства у Львові (1936). Навчався  Шпитковський в гімназіях у містах Бере­жани (від 1897) та Бучач. Студіював історію, географію (1903-09) і право (1909-13) у Львівському університеті.  Наш земляк був учнем М. Грушевського. Під час навчання він  працював заступником директора бібліотеки НТШ. Від 1909 - викладав німецьку мову у гімназіях Львова та Перемишля. Згодом у м. Коломия  організував Покутсько-гуцульський музей та був співзасновником науково-популярного видання «Загальна книгозбірня». Під час 1-ї світової війни  перебував в УГА.  Після війни працював у гімназіях, семінарії, народній школі. У 1930 співзаснував та керував (до 1945) регіональним етнографічним музеєм “Стривігор”. Шпитковський був співукладачем “Словника сло­в’янських старожитностей”, який видала Федера­ція історичних товариств Східної Європи. Від 1945  педагог та історик перебував у Львові,  викладав історію у Львівському університеті. Автор праць із історії та культурології. Шпитковський досліджував історію України доби феодалізму. Багато зробив для висвітлення гайдамацьких рухів, зокрема Коліївщини. Його праця «Гайдамаки» Т.Шевченка як пам’ятка Коліївщини» (1915) внесла чимало нового в дослідження джерел поеми, показала роботу поета над вивченням мемуарів, історичних документів, художніх творів іноземних авторів.. Помер Іван – Юліян Шпитковський у Львові 9 лютого 1969 року.

Чортківщина пишається таким визначним громадським діячем.

Інформацію взято із  http://chortkivlib.blogspot.com/

Українська електронна бібліотека

Добридень, шановний відвідувачу!

Libruk – ресурс, на якому зібрано твори різних за жанром і часом українських письменників-класиків та сучасних авторів. На нашому сайті Ви зможете безкоштовно та без зайвих зусиль скачати книги у найбільш популярних електронних форматах – fb2, epub, mobi. Також книги доступні для читання онлайн, де є змога не тільки запам'ятати останню прочитану сторінку, а й налаштувати під себе відображення книги. При цьому Вам не потрібно проходити реєстрацію.

На сторінках електронної бібліотеки Libruk є можливість прочитати скорочену біографію для знайомства з життєвим та творчим шляхом письменників України.
Наш ресурс постійно розвивається. Якщо Ви маєте пропозицію, або будь яке питання, скористайтеся зворотним зв’язком і напишіть нам про це. Усі побажання розглянемо і врахуємо.

LIbruk був створений з любов'ю до рідної мови, виключно з метою донесення до читача чудових творінь талановитих українців. Дякуємо, що Ви з нами!

 http://libruk.in.ua

Святкова виставка "Великодні барви"

У рамках відзначення Великодніх свят, у будинку культури ім..К.Рубчакової організовувалась виставка «Великодні барви». До організації виставки долучились центральна бібліотека та  32 бібліотеки – філії Чортківської РК ЦБС, а також наша бібліотека-філія села Джурин.

     (Імпровізована сільська садиба із Великодніх атрибутів-

композицію виконала зав.бібліотекою - філіалом с.Джурин.) 

  

Критики уклали читацький список для українських школярів

Письменники та дослідники дитячої літератури в рамках дискусії «Українська дитяча література від Франка до Оксеника: що і в якому віці читати» уклали читацький must-read для українських школярів – рекомендації складаються з сучасних і класичних творів українських письменників, які будуть актуальні для дітей і підлітків. У розмові взяли участь літературознавець Ростислав Семків, письменник і літературознавець Сергій Іванюк, письменниця Галина Ткачук, дослідниця дитячої літератури Анна Третяк, редакторка інтернет-порталу «ЛітАкцент» Ірина Троскот, ініціаторка клубу читання для дітей «Букмоль» Ірина Комаренець, директорка книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко.

Література для молодших школярів:

1. Іван Франко. Фарбований лис.
2. Михайло Коцюбинський. Хо.
3. Майк Йогансен. Оповідання для дітей.
4. Віктор Близнець. Женя і Синько.
5. Василь Симоненко. Казки.
6. Микола Вінграновський. Гусенятко. Сіроманець.
7. Всеволод Нестайко. Одиниця з обманом.
8. Всеволод Нестайко. В країні сонячних зайчиків.
9. Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди у лісовій школі.
10. Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки.
11. Всеволод Нестайко. Загадка старого клоуна.
12. Владимир Киселев. Девочка и птицелет.
13. Галина Малик. Злочинці з паралельного світу.
14. Галина Малик. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії.
15. Володимир Рутківський. Вогонь до вогню.
16. Володимир Рутківський. Гості на мітлі.
17. Володимир Рутківський. Джури козака Швайки.
18. Леся Воронина. Прибулець з країни Нямликів.
19. Оксана Лущевська. Дивні химерики.
20. Галина Ткачук. Вечірні крамниці вулиці Волоської.

Література для підлітків:

1. Юліан Опільський. Золотий лев. Ідоли падуть.
2. Андрій Чайковський. Сагайдачний.
3. Осип Назарук. Роксоляна.
4. Адріан Кащенко. Над Кодацьким порогом.
5. Ірина Вільде. Повнолітні діти.
6. Григір Тютюнник. Вогник далеко в степу.
7. Володимир Малик. Таємний посол.
8. Анатолій Дімаров. Друга планета.
9. Ярослав Стельмах. Найкращий намет.
10. Марина та Сергій Дяченки. Ритуал.
11. Сергій Оксеник. Лісом, небом, водою.
12. Володимир Арєнєв. Душниця.

Джерело: smoloskyp.org.ua.

Всесвітній день поезії

 „Поезія – це завжди неповторність,
 Якийсь безсмертний дотик до душі”
                                     Л. Костенко

     Всесвітній день поезії  проголошений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Вперше цей день був відзначений 21 березня 2000 року в Парижі. 
    Метою встановлення дати Генеральною конференцією ЮНЕСКО було привернути увагу суспільства до поетичної спадщини та необхідності звернення до неї у виховній та просвітницькій діяльності. Генеральний директор  ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив : „Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу – це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості”.     
     Цей день відзначають щорічно. Нові видання, виставки, поетичні конкурси, виступи поетів повертають нас у світ слова, що пробуджує в душі найкращі почуття.
    На книжкових виставках шанувальники поетичного слова знайдуть збірки відомих українських поетів, познайомляться з творчим доробком сучасних авторів.
    Тож запрошуємо всіх бажаючих переглянути  і поринути у чарівний  світ Поезії.

Ліна Костенко - поет для епохи

   Цьогоріч веідомій  поетесі Ліні Костенко - виповнюється 85 років.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.
   Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.
Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток.
   Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
   Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

    Бібліотека - філія села Джурин запрошує ознайомитись із творчістю поетеси великого масштабу.

Районний конкурс читців до 201-річниці Т.Г.Шевченка

 

Щороку бібліотечна спільнота Чортківської РК ЦБС вшановує пам’ять великого генія, пророка, у творчості якого закладений генетичний код нашої української нації.

У ці дні слово Тараса  Шевченка особливо важливе, Бог послав нам таку велич, як Тарас, щоб забули , що таке страх. Чи думали ми, що цю волю у ХХІ столітті прийдеться боронити ціною життя наших молодих хлопців? Наших героїв?

Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас – слава,

 І воля святая!

Районний конкурс Шевченківської поезії відбувся у читальній залі центральної бібліотеки, який об’єднав бібліотечну спільноту району. Відкрила конкурс начальник відділу культури та туризму, національностей та релігій РДА Галина Чайківська. 

Учасники читань намагалися торкнутися цієї виняткової реальності, якою жив Тарас, і яка золотою ниткою через Майдан, через чисту жертву Небесної Сотні відкриває нам можливості нового сьогодення. Переможець конкурсу – завідуюча бібліотекою – філіалом села Ридодуби Чомко Наталія увійшла у програму районного літературно-мистецького свята «І лине над землею святеє пророчеє слово Кобзаря».

Сьогодні творчість Кобзаря, кожне його слово падає на наші душі, щоб прорости добірним зерном любові до України, свого народу.

    Завідуюча бібліотекою-філіалом села Джурин прийняла участь у районному конкурсі читців Шевченківської поезії, який проходив у   центральнійї книгозбірні.

 

Текст із блогу Чортківської ЦБ.

Книжки, від яких неможливо відірватися

На офіційній сторінці Видавничого дому «Києво-могилянська академія» у фейсбуці, ми попросили наших шанувальників назвати книжку, від якої неможливо відірватися. 

Ось що з цього вийшло (списком):

1. Максим Кідрук «Бот»
2. Джейн Остен «Гордость и предубеждение»
3. Альбер Камю «Чума»
4. Рей Д. Бредбері «Кульбабове вино»
5. Еріх Марія Ремак «Чорний обеліск»
6. Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»
7. Стефан Цвейг «Амок»
8. Давид Гроссман «С кем бы побегать»
9. Джеймс Джойс «Улісс»
10. Гурницька Наталія «Мелодія кави у тональності кардамону»
11. Кейт Аткінсон «Злочини майбутнього»
12. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» 
13. Теодор Драйзер «Дженні Герхардт»
14. Роман Іваничук «Торговицяю
15. Іван Франко «Лель і Полель»
16. Марія Матіос «Нація»
17. Джоан Роулінг «Гаррі Поттер»
18. Володимир Лис «Маска»
19. Роджер Желязни «Князь Світла» (в ін. перекладі — «Лорд світла») 
20. Мариам Петросян «Дом, в котором…» 
21. Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (пер. Н. Заболоцкий) 
22. Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері» 
23. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея»
24. Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка»
25. Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
26. Діани Сеттерфілд «Тринадцята казка»
27. Патрік Зюскінд «Парфумер: Історія одного вбивці»
28. О. Печорна «Грішниця»
29. Віктор Гюго «Знедолені»
30. Дж. Селінджер «Над прірвою в житі»
31. Эрик-Эммануил Шмит «Малые супружеские злодеяния»
32. Эрик-Эммануил Шмит «Оскар и Розовая дама»
33. Віктор Гюго «Труженики моря»
34. Ярослав Мельник «Телефонуй мені, говори зі мною»
35. Ґабрієль Ґарсія Маркес «Сто років самотності»
36. Марія Матіос «Солодка Даруся» або «Драма на три життя»
37. Умберто Еко «Маятник Фуко»
38. Умберто Еко «Ім'я рози»
39. Володимир Лис «Століття Якова»
40. Кейт Аткинсон «Преступления прошлого»
41. Кен Фолетт «Стовпи землі», «Світ без кінця», «Загибель гігантів»
42. Еріх Марія Ремак «На Західному фронті без змін»
43. Ґреґорі Девіда Робертса «Шантарам»
44. Ніна Фіалко «Дві обручки»
45. Стівен Кінг «Дівчинка, яка любила Тома Гордона»

Бібліотека - філіал села Джурин запрошує у подорож книжковими лабіринтами!

Вчені радять - читайте паперові книги!

   Норвезькі дослідники стверджують, що при читанні з електронних носіїв, людині важче зрозуміти і запам'ятати сюжет твору.

Вчені з університету Ставангера дали 50-ти читачам 28-сторінковий розповідь Елізабет Джордж. Половина мала Kindle для читання, а решта - книжку в м'якій обкладинці. Учасників потім попросили згадати аспекти історії, включаючи об'єкти, персонажів, обстановку. 

    Норвезькі дослідники стверджують, що при читанні з електронних носіїв, людині важче зрозуміти і запам'ятати сюжет твору.

Вчені з університету Ставангера дали 50-ти читачам 28-сторінковий розповідь Елізабет Джордж. Половина мала Kindle для читання, а решта - книжку в м'якій обкладинці. Учасників потім попросили згадати аспекти історії, включаючи об'єкти, персонажів, обстановку. 

    Дослідження показало, що якщо такі фактори, як співпереживання героям, занурення в історію і розуміння читачем оповіді були відносно схожі, Kindle читачі були «значно гірше», коли їх попросили передати події історії в правильному порядку.

Автор спостереження Anne Mangen: «Коли ви читаєте на папері, ви можете відчути пальцями купу сторінок, зростаючих зліва, і зменшуються справа». Також Mangen, на підставі результатів іншого експерименту, говорить про те, що норвезькі підлітки краще розуміють текст з паперу, а не на цифрових пристроїв.

Раніше, вчені Прінстона з'ясували, що записування від руки набагато ефективніше, ніж друкування на ноутбуці.

  Джерело: http://econet.ru/articles/54045-uchenye-sovetuyut-chitayte-bumazhnye-knigi

Михайло Вербицький - творець гімну України

   4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника. Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років.

Михайло Вербицький – священник, композитор - автор музики до українського національного гимну “Ще не вмерла Україна”. Народився

Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський.
Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї. Музичну освіту Михайло здобув цу дяківській школі у Перемишлі (офіційна назва школи – Дяко-Учительський інститут). Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному хорі Собору Івана Хрестителя. За його словами, дяківська школа була для нього консерваторією в мініатюрі, а каеудральний хор дорівнював добрій опері – так гарно співали. 

   Михайло Вербицький —автор музики до українського національного гимну “Ще не вмерла Україна”. У кожного з нас своя доля. Так і у пісні. Ось короткий життєпис цього національного гимну. І ось у львівському журналі “Мета” № 4,1863 рік, появився патріотичний вірш поета з Бориспіля поблизу Києва — Павла Чубинського — “Ще не вмерла Україна”.
   Цей вірш припав М. Вербицькому до вподоби як своїм високопатріотичним змістом, так і легкістю форми. Спочатку М. Вербицький представив цю пісню як солоспів і сам виконав її
на сходинах гімназійної “Громади” в Перемишлі. А щоб усі члени “Громади” могли цю патріотичну пісню бадьоро співати, то він зробив з неї хорову композицію. Урочисто виконали
цей хоровий твір уперше в Перемишлі в день празника Св. Івана Хрестителя — 1-го липня 1864 року.

    Багатогранний талант Михайла Вербицького розвивався і розцвів у лоні української Церкви в Перемишлі. Власне, Перемишль став осередком української хорової музики в Галичині. Катедральний хор Собору Івана Хрестителя, славетна дяківська школа, гімназійне товариство “Громада” — ось те цілюще джерело, з якого черпав натхнення і снагу до праці отець Михайло Вербицький. Надруковано текст цієї пісні з нотами вперше у Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою “Кобзар”. Він до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя — молитві і пісні — служив самовіддано, одержимо і повсякчас.